Кожен має певне уявлення, що влада – це щось погане. Але чи справді це так? Влада може бути двояка. Вона може бути поганою, якщо ми з її допомогою хочемо накинути людям певний спосіб мислення чи життя. Бо влада, використана неправильно, – це диктатура. Але влада може мати і позитивне значення: завдяки мудрій, чесній, прозорій владі розвиваються народи, ростуть держави, люди мають все, що їм належить. Тож багатство, як і влада, може приносити добро, а може і зло. Якщо зло, тоді багатство і влада стають шкідливими як для самоі багатої чи владної людини, так і для інших.

Бути політиком, державним мужем означає думати категоріями служіння, бо вони (політики) є слугами свого народу. Виходячи з цієї парадигми, ми повинні вибирати політиків за принципом: чи хочуть вони служити- чи зочуть панувати?

Я думаю, в такій справі, як підприємництво, держава не повинна занадто включатися у процес ведення бізнесу. Важливо не перешкоджати, а давати можливість бізнесові розвиватися, підтримувати його, зокрема малий і середній, адже на основі цієї ланки твориться середній клас громадян, той клас, який дає стабільність державі

Стережіться лінивства; в усіх станах лінивство є заразою, є марнованєм свого добра. Бо час до праці є також даром Божим і даром цінним; працею можна змінити його на маєток, а дармованєм і лінивством – на власну шкоду… Пастирське послання Андрея Шептицького до вірних “Християнська робота”, 1899р.

Нехай будучі покоління візьмуть в свої руки торгівлю і промисел, бо слабою є суспільність, що свого промислу не має, слабою є суспільність, в котрій торгують чужинці. Лиш та суспільність багата сильна, в котрій всі, або майже всі, відповідно до свого положення, суть заможні. Пастирське послання Андрея Шептицького до вірних
“Перше слово Пастиря”,1899р.

Люди, які не мають чим пишатися, окрім грошей, пишаються лише ними. Але ці люди не є мудрими, якщо не мають чим хвалитися, крім дорогого авта чи яхти. Це духовна пустота

Якщо люди купують дорогі й показові речі, щоб похизуватися перед іншими, то це звичайний снобізм. Ці люди хочуть вдавати із себе великих і поважних. Багато людей мають гроші, але не мають мудрості. Тож кожен мусить виробити свій ідеал, яким він хоче бути: чи хоче блистіти своїми діамантами, чи хоче блистіти своїми чеснотами.

На мою думку, велич жінки полягає у її материнстві.

Любов на ділах, а не на словах полягає. Хто на своїм становиску, сповняючи совісно свій обов’язок, працює для добра народа, і ліпший патріот, як той котрий много говорить, а мало творить. Пастирське послання єп. Андрея Шептицького “християнська робота”,1899р.

Наші владні мужі люблять говорити, що коли економіка буде в порядку, то все буде в порядку, але це неправда. Нам бракує духовності. Духовні цінності не виключають матеріальних, а навпаки — скріплюють їх і помножують. Вони мають бути на першому місці, тоді держава стає сильною.

Митрополит Андрей дуже категорично говорить, і не один раз, про християнський патріотизм – а це означає любити свій народ, бути вірним йому до смерті, бути готовим віддати за нього своє життя. Але не можна, згідно з поняттям християнського патріотизму, ненавидіти якийсь інший народ, це противиться Божому закону.

У 16-му — 18-му століттях протестанти розвинули так звану етику успіху у праці, яка була ще у Старому Завіті. Вони сказали, що успіх, багатство — це Божий знак, благословення на людину. І це стало дуже поширеним поняттям, саме з цієї перспективи слід розуміти американський капіталізм.

Аби викорінити корупцію в суспільстві, маємо співпрацювати, плямувати це лихо, робити заходи допомогти відповідальним людям, чиновникам, владі створювати атмосферу, в якій корупція буде зникати. Не йдеться лише про створення окремих структур, які будуть із цим явищем боротися. Перш за все, треба усунути причини. Корекція — це гріх, і, я кожного гріха, ми маємо старатися позбутися її. Недостатня сказати, що корупцію буде покарана. Корупції не позбудемося, поки люди не зрозуміють, яке це зло, і не перестануть обманювати.

Навчання — добра нагода знайти себе.

Не треба боятися їхати за кордон, треба боятися там залишитися. Бо той, хто там залишається, не буде щасливим. Пам’ятайте, що жити за кордоном означає бути громадянином другого класу. Ви можете мати купу грошей, але ви завжди будете “другосортними” громадянами. Отже, я раджу їхати за кордон не для того, аби там лишатись і шукати нібито щастя, а їхати вчитися, перевозити найкраще додому і тут це впроваджувати.

Андрей Шептицький пише послання під назвою “Як будувати рідну хату?”. Я наголошую на слові “будувати” — не ремонтувати чи підправляти, а будувати. Нам треба будувати свою країну заново, зокрема в економічному плані. У нас є велика традиція, якої ми ще до кінця не знаємо, тому треба вчитися, пізнавати власну історію. А пізнавши, вивчивши нове, — впроваджувати це і таким чином будувати по-новому. Треба не відбудовувати радянську Україну, а будувати українську Україну. Це потребує великих зусиль. Ми, старші, все ще живемо радянськими поняттями. Наприклад, дуже багато людей чекає, що для них зробить влада, що їм дасть держава. Дехто вже змінився, а дехто ні. Мусимо перечекати, поки марево радянського минулого і радянського мислення мине. А ось молодим людям треба допомагати шукати добра, справжніх духовних цінностей, які потрібні для розвитку своєї держави, свого народу.

Не зривами одної хвилини, лише безупинним напруженням і безупинними жертвами аж до крови і смерти многих поколінь двигаєтся народ. І легше часами кров пролляти в одній хвилині ентузіязму, чим довгі літа з трудом сповнювати обов’язки і двигати спекоту дня і жар сонце, і злобу людей, і ненависть ворогів, і брак довір’я своїх, і недостачу помочі від найближчих, і серед такої праці аж до кінця виконувати своє завдання, не чекаючи лаврів перед побідою, ані винагороди перед заслугою! Звернення мит. Андрея “Слово до української молоді”,1932р.

Треба добре приглянутися до самого себе. Бо не можна любити ближнього, якщо не любити себе, не розумієте гідності людини. Любити ближнього означає визнати, що він така сама людина, як і я. І я його шаную люблю, бо його сотворив, який мене, Господь, дав йому, як і мені, таланти. Тому передусім треба бачити себе, заки ми побачимо інших. Бо як я побачу інших, якщо не знаю, хто я є?