“У п’ятьох країнах (Киргистані, Македонії, Молдові, Таджикистані та Україні), себто там, де реформи були половинчасті й недостатні, ВВП на душу населення сьогодні нижчий, ніж 1989 року”


“Лідери-візіонери, які прагнули впроваджувати ранні радикальні та повноцінні реформи покроково, а не відкладати їх на потім, досягли найкращих результатів. Дерегуляція цін і ринків, макроекономічна стабілізація та приватизація державних підприємств стали суттєвою передумовою успіху ринково-економічних реформ та раннього переходу до зростання економіки. Натомість різноманітні політичні реформи – як інституційні, так і соціальні – доповнили перебудову економіки, доводячи, що демократія та економічні свободи, зазвичай, крокують поруч”


“У Росії, а також в Угорщині після першого посткомуністичного десятиріччя потрясінь зростають популістські та великодержавницькі настрої”

“видання Інституту Петерсона 1994 року “Політична економія політики реформ” за редакцією Джона Вільямсона”


“І Лєшек Бальцерович, і Вацлав Клаус відкидали термін “шокова терапія” як принизливий, вважаючи, що ним послуговуються противники радикальних реформ”


“Рання участь в ЄС – бажана, проте передчасний вступ не дає переваг. Чимало оглядачів доходять спільного висновку, що вступ Болгарії та Румунії був занадто передчасний”


“Перша хвиля потребує лідера-реформатора, команди реформаторів, програми та докладної пропозиції щодо реформ, які надаються до публічного обстоювання та під які можна мобілізовувати парламентську більшість, широку громадську підтримку і розуміння. За другої ж хвилі можна впроваджувати складніші та амбітніші реформи: податкову, пенсійну, енергетичну та соціальної сфери, часто після зміни уряду. Друга хвиля реформ для успіху потребує більше політичного хисту та комунікацій із громадськістю, адже коли до неї дійде черга, реформи стають буденністю політичного процесу”.


“Реформатори мають бути готові діяти, щойно відчиниться вікно можливостей, і рухатися швидко, оскільки ніколи наперед невідомо, чи довго така можливість триватиме”


“креативне руйнування” Йозефа Шумпетера”


“Бенджамін Дізраелі зазначав, що “коли політики переймаються лише черговими виборами, справжні державники дбають за наступне покоління”


Польща. Лєшек Бельцерович:

Хиби можуть виникати як на етапі проектування, так і за впровадження реформ, і діляться на два основних види – зробити щось неправильно або ж не зробити чогось правильного


Слід завжди бути готовим до того, що несподівано відкриється вікно можливостей, хай навіть вам підготовка до цього здаватиметься марним хобі


Іронічне пророцтво Людвіга фон Мізеса про те, що ефективне реформування соціалізму передбачає, зрештою, повернення до капіталізму”


“віра Гаєка щодо чеснот загальних правил капіталізму та пов’язаного з ним однакового ставлення до фірм та окремих індивідів”


“реформи, політика Людвіга Ергарда 1948 року в Західній Німеччині поєднувала масивну лібералізацію економіки та радикальну стабілізацію через грошову реформи”


Бельцерович: “я попросив для себе посаду голови в Економічному комітеті Ради міністрів, щоб мати змогу координувати економічну політику всіх міністрів. Прем’єр-міністр Тпдеуш Мазовецький дав згоду на це, а також погодився на мій значний уплив стосовно добору міністрів економічного блоку”


“Успіх перетворень залежить від здатності реформаторів наполягати на своєму, не зважаючи на критику та протести суспільства”


“Технічний політик” – технократ, що стоїть на позиціях політичної відповідальності”


” 1990 року моя команда пристала на пропозицію МВФ запровадити традиційний прогресивний прибутковий податок із трьома ставками – ця політика потім довела свою недосконалість”


“я називаю “надзвичайною політикою” ту, коли виявляється легше, ніж за нормальних часів, наполягати на впровадженні важких реформ”


“найкраще організовані лобісти у 1989-1990 рр. у Польщі були шахтарі, залізничники та фермери”


“книжка Бельцеровича про трансформацію Польщі “Вісімсот днів керованого шоку”


“Ми проштовхнули нову конституцію, що її ухвалили на референдумі в травні 1996 року. Там було закріплено норму про заборону перевищення співвідношення державного боргу понад 6-% від ВВП та запропоновано здоровий захист економічних та цивільних свобод”


“Ми підготували стратегічні документи, покликані координувати й дисциплінувати коаліційну політику… серед них був закон про державні фінанси, який підвищив прозорість та запровадив дві нижніх “стелі” для державного боргу – 50% та 55% від ВВП (щойно досягалося цих “стель”, відразу мали спрацьовувати певні фіскальні заходи)”


“ДЛя пришвидшення реструктуризації шахт ми отримали позику від Світового банку, сподіваючись, що експерти банку допомагатимуть стежити за процесом і теж чинити тиск з метою приватизації тих шахт. Я був розчарований пасивністю експертів Світового банку. Ще гіршу поведінку мені довелося спостерігати 2001-го та 2013 року, коли польський уряд Дональда Туска почав демонтаж фінансованої пенсійної системи, що її було раніше запроваджено за рекомендацією Світового банку”


“Ми здійснили грунтовну пенсійну реформу, яка радикально переключила нас на систему пропорційних відрахувань пенсій та запровадила обов’язкове страхування. Перехід до цієї системи спершу планувалося фінансувати коштом приватизаційних надходжень. Зв’язок між приватизацією та пенсійною реформою протягом 1998-2000 рр. спрацював”


“Попри протести профспілки залізничників, залізничну інфраструктуру теж вдалося відділити від решти функцій та підрозділів”

Опозиція аргументувала, що фіксований податок піде на користь багатих за рахунок бідних. Насправді ж, від запропонованого податку – завдяки підвищенню неоподаткованого мінімуму – вигравали саме люди з нижчим рівнем доходів

Підсвідомо я розумів, що, можливо, було помилкою запроваджувати другий шар місцевого врядування (повіти) та – щодо цього немає сумніву – створювати так багато адміністративно-територіальних одиниць цього рівня. Я намагався скоротити їхню кількість, але мені забракло підтримки в уряді

Поступово понижуючи попередньо підняті офіційні облікові ставки, нам вдалося приборкати інфляцію з понад 10% 2000 року до близько 2% 2005-06 років. Порівняно обмежувальна монетарна політика, поєднана з дещицею наглядових регулювань, допомогла Польщі уникнути перегріву ринку житлового будівництва, що, своєю чергою, зробило її єдиною країною ЄС, яку оминула рецесія після 2008 року

Угорщина. Лайош Бокрош

Другий уряд “Фідес” знищив право приватної власності, націоналізувавши приватні фонди обов’язкового пенсійного забезпечення

Корупція сягнула рівня урядової політики та стала повсякденною практикою в усіх царинах громадського життя

Янош Корнаї увів до вжитку фразу “держава передчасного соціального добробуту”

Другий демократичний уряд, очоленої соціалістом Дьюлою Горном, не мав жодного іншого вибору, крім як запровадити повномасштабну програму макроекономічної стабілізації, що він і зробив у березні 1995-го року. Програма мала 4 основних елементи:

одноразову 9-ти відсоткову девальвацію форинта та запровадження попередньо анонсованої рухливої прив’язки з поступовим зниженням курсу;

8-ми відсоткове додаткове мито на весь імпорт, окрім енергоносіїв та інвестиційних товарів, із попередньо анонсованим чітким розкладом скасування цих заходів у майбутньому;

погоджене перемовинами більш ніж 10-ти відсоткове зниження реальних зарплат, а також пониження інфляції з метою відновити міжнародну конкурентноспроможність угорської робочої сили;
та деякі структурні реформи

Ці перетворення покликані були змусити людей перестати сприймати безкоштовні державні послуги як належне і створити стимули, щоб покласти край “пасажирству”. Запровадження символічної плати за здобуття вищої освіти було певною межею, що відокремлювала від усього перехідного світу. Серед решти заходів була переорієнтація соціальних трансфертів на користь нужденних через часткову перевірку засобів до існування, запровадження співоплати за стоматологічну допомогу, скасування безкоштовного страхування нещасних випадків для одноосібних підприємців, обмеження лікарняних відпусток, запровадження казначейської системи керування державними фінансами та скорочення субдержавного запозичення.

Уникнення оподаткування та ухиляння від нього є своєрідним видом вітчизняного спорту в колишніх комуністичних країнах. Більшість людей очікують на збільшення пенсій та покращеня послуг у сфері охорони здоров’я, відмовляючись натомість від співмірних внесків у соціальне забезпечення.

Сам факт проведення референдуму з бюджетних питань показує, наскільки уряд утратив легітимність в очах громадськості.

Є тісний зв’язок між економічною регресією та конституційним виродженням.

За відсутності зростання майже неможливо знижувати тягар державного боргу.

Чехословаччина Та Чеська республіка Вацлав Клаус

Вислів Ораелла про те, що хто контролює минуле, той контролює теперішнє, хто контролює сьогодення, той контролює майбутнє.

Фрідріх Гаєк та в австрійська школа економіки

Ми знали, що успішна трансформація має відповідати 3 базовим передумовам:
створення простої, чітко сформульованої позитивної візії, яка б показувала, куди йти;
Демонстрація нашого знання, як туди потрапити; та
довести нашу здатність “продати” обидва попередні пункти громадськості.

Ми не вважали себе представниками чи агентами будь-яких міжнародних інституцій, тому не вважали за потрібне намагатися догодити тим інституціям чи їхнім представникам. Ми намацали свій власний, “чеський шлях”. Намагалися максимізувати підтримку виборців у себе вдома, а не отримати на все благословення Вашингтону.

Ми були всього-лише прем’єр-міністрами, а не царями.

Ми завжди були проти вишукано складного інжинірингу реформ (як не демократичної за своєю суттю процедури)

Термін шокова терапія — це навмисна політична така, що до неї вдаються такі як Джозеф Стігліц

Чеський досвід відкрив таке:
стримувати дерегуляцію, лібералізацію, десубсидизацію та приватизацію на практиці було би неможливо.

Інституціональне будівництво — нескінченний процес, і потребує часу.

За кілька днів до лібералізації цін та зовнішньої торгівлі ми девальвували Чехословацьку крону до більш-менш рівного обмінного курсу чорного ринку. Це рішення спричинило вельми неприємний диспут із МВФ, який зажадав глибшої девальвації. Ми на це не погодилися — і правильно зробили. Нам вдалося підтримувати той же самий номінальної обмінний курс упродовж іще 7 років (тоді як реальний обмінний курс увесь цей час продовжував зростати). Це рішення було найважчими з усіх, що нам довелося приймати протягом трансформаційної ери. Дискутували і щодо того девальвувати до чи після цінової та зовнішньоторговельної лібералізації. Ми з самого початку хотіла зробити це після, але нас переконали що попередня девальвація — це краще. Порада виявилася вельми слушною, звісно ж, за умови, що буде дібрано “правильний” цільовий обмінний курс.

Ми говорили тоді про трансформаційну рецесію, яку важаємо неминучою і — в багатьох сенсах — здоровою зміною.

Темпи інфляції ранньої ери трансформації не були наслідком недбалої макроекономічної політики. Це була так звана “трансформаційна інфляція”.

На рівень інфляції 1993 року вплинув перехід на податок на додану вартість, що додав майже 10% до нормальних темпів інфояції.

Державних фірм було 3505 1990 року та лише 694 – 1994 року.

Нас не цікавив розмір надходжень від приватизації, адже ми мали інші цілі. Нашою метою була структурна зміна — приватизація всієї економіки.

Наші засади були такі:

приватизація всієї економіки — процес недешевий. Тому слід зосередитися на мінімізації витрат, а не на максимізації надходжень (і винагороді зарубіжним консультантам).

Зарубіжні інвестори не повинні мати особливих привілеїв, з ними слід поводитись як із будь-ким іншим. Ми знали, що іноземний капітал ніколи не заходить до країни, щоб її допомогти, як це часто пропагують.
Було технічно неможливо скласти справжню ціну тим фірмам без інформації, яку можна було отримати лише з ринку.

Десятиріччя суспільної (тобто, нічиєї) власності.

Реформатори мусили переконати людей у серйозності власних намірів, у тому, що вони справді дуже жадають суттєвих змін, що не намагаються максимально продовжити своє перебування на посадах, вдаючись лише до поверхових, легких перетворень.

До краху комунізму такі люди, як я, вивчали всілякі теорії про оптимальний графік реформістських заходів. Мій досвід свідчить, що будь-яке оптимальне планування можливе лише в підручниках, але не в житті. Докладне попереднє обмірковування та точне налаштовування системних змін — неможливе.

Було помилкою відкладати дерегуляцію, лібералізацію, десубсидізацію, приватизацію та решту реформатських заходів до появи повноцінних розвинених інституцій.

Естонія Март Лаар

Спершу МВФ опирався ідеї створення валютної ради, надаючи перевагу традиційному центральному банкові, що матиме дозволу на видачу внутрішніх кредитів, але йому довелося змиритися з волею естонців.